Ну то почнімо, чи як?

Поважно хруснувши пальцями, впер руки в боки й поволі огледівся навкруги. По столітній бруківці блукали люди. Хтось поспішав у справах, зосереджено пробігаючи мимо кремезних стін. Інший же безтруботно роздивлявся величні вежі, геть нічого не помічаючи під ногами. Нарешті яскраві спалахи привернули увагу.

– Прошу сюди, підходьте!

Невеличка група туристів обступила, затуливши собою світ.

– Ось у цьому будинку знаходився королівський бордель. Гляньте на те вікно, – впевнено вказую пальцем. Зацікавлені погляди уважно вивчають новісінький склопакет.

– Сам король любив визирати у нього, досягаючи піку блаженства. Кажуть, у прохолодний день можна похукати на скло і побачити вираз його обличчя, що назавжди закарбувався… Дозвольте?

Турботливо допоміг літній пані націлити фотокамеру.

– Ось де ви! – полегшено вигукнув чоловік із біркою гіда, що гойдалася на шиї, наче ярмо.

– Швидше ходіть за мною, не відставайте!

Туристи якось розгублено переглянулися і слухняною пішли за ним.

Юна дівчина нетерпляче тупцювала ногою на розі вулиць, знервовано поглядаючи на годинник.

– Біднесенька… На хлопця свого чекаєш?

– Так, – приязно посміхнулася, з радістю приймаючи співчуття. – Він, знаєте, буває таким…

– Шановні, прошу уваги! Тут дівчина загубилася. Може комусь потрібна, поки не змерзла? – гукаю голосно, вхопивши її долоню й здійнявши вверх.

– Що ви робите? – обурилося дівча.

– Облиште її негайно! – прокричав незнайомий хлопець з іншого боку вулиці, впускаючи з несподіванки цілий букет троянд.

– Знайшлася дівчина, усім дякую! А ти дивися, більше не загуби, – суворо пригрозив пальцем розпашілому юнаку.

– Ніхто, ніколи не робитиме, як ти хочеш! – сердито чеканила жінка зарюмсаній дівчинці, яка понуро пленталася попереду.

– Ніде, ніхто не питає твоєї думки! – кричу на жінку.

– Ви дурний? – розлючено припускає вона.

– Ага, – погоджусь не роздумуючи. – Тому прошу пояснити: навіщо мазати очі фарбами, коли чоловік, якого дійсно зацікавить душа, усе одно роздивиться крізь них?

– Поліція! – зненацька заверещала жінка.

– Поліція! – допомагаю радо. – Чи посліпли й не бачите, як знущаються над заплаканою дитиною?..

– Чоловіки такі неуважні й егоїстичні, – жаліється пишна панна тендітній подрузі. – Кажу своєму: хоч би якось звернув увагу на мою нову зачіску.

– То може, в нього, напевно, хтось таки точно є? – обережно цікавиться та.

– Як же ви не розумієте, – нахабно вклинююся між ними. – Коли чоловік кохає – його не цікавить обгортка, тільки наповнення. До речі, прикольна сукня і стильна зачіска. І так, я жонатий, тому потребую швидко і бажано без зобов’язаннь.

– Пішов ти! – хором вигукують панночки, грубо відштовхуючи назад.

– Але ж я напрочуд уважний! – ображено вигукую їм услід й милуюся манікюром на середньому пальці, що злетів догори у відповідь.

– Людям і досі важко тебе сприймати. Чи не так, загублений пересмішнику? – поцікавилася прозора тінь, відділившись від ліхтаря.

– Їм себе зрозуміти важко, власні бажання, – тихо мовив у відповідь. – Але я вже до того звик.

– Ще б пак, – усміхнулась тінь. – Повторюєш ці слова відтоді, як випросив привілей дуріти серед живих цілісінький день. Не знудився?

– Народжений блазнем ніколи не знає нудьги… Гей, тітонько, за мною нічого не видно?

– Та наче, ні… – здивовано знизала плечима сивоволоса жінка в довгому зношеному пальто.

– А так? – стурбовано перепитав і розчинився, перетворившись на звичайний аморфний дим.

– Свят-свят-свят… – перелякано зблідла жінка, мимоволі опускаючись на коліна. – Боже, святий, безсмертний…

– Бачу, таки устиг навернути до віри втрачену душу, – хмикнула тінь. – Отже, угоду можна вважати виконаною. До зустрічі через рік!